Ювенальна юстиція має захищати, а не карати


1917
коментарі відсутні

Ювенальна юстиція має захищати, а не карати

Діти не можуть відповідати за свої злочини точно так, як і дорослі, через особливості їх психофізичного стану. Для дітей, що опинились у конфлікті з законом, має діяти особливе правосуддя, що суттєво відрізнятися від «дорослого». З цими тонкощами має працювати ювенальна юстиція.

 

Захист, відновлення стосунків та реабілітація дитини

 

За документами міжнародного законодавства, ювенальна юстиція – це стандарти, закони, процедури та установи, які спеціально розроблені щодо дітей, які вступили в конфлікт з законом та тих, що опинились у складній життєвій ситуації. Нерідко це одній й ті ж діти: на шлях порушення закону найчастіше стають сироти, безпритульні, діти, позбавлені батьківського піклування, жертви злочинів тощо.

Ювенальна юстиція має кілька функцій.

По-перше, вона має захищати неповнолітнього в суді, в якій би ролі він не виступав: як підсудний, потерпілий, засуджений тощо. Захищати таку дитину можна через закриття кримінальної справи про злочин неповнолітнього, замінювати примусове покарання на виховний вплив, відновлювати стосунки та приміряти, а не карати.

Відновний принцип – друга функція та база ювенальної юстиції, що наголошує: правосуддя має відновлювати порушені права потерпілого або жертви злочину, а юному правопорушнику допомагає усвідомлювати відповідальність за свої вчинки. Щоб залагодити конфлікти та вирішити ситуації, що стали причинами та наслідками  правопорушень, необхідно досягти порозуміння між сторонами судового процесу. Для цього залучаються представники місцевої громади.

Третя функція – реабілітація дитини, як тієї, що потерпіла від жорстокості чи недбалого піклування, так і малолітнього правопорушника. Для цього центром і координатором програм будь-яких інституцій має стати ювенальний суд.

За конвенцією ООН про права дитини, кожний юний правопорушник має право на поводження, що сприяє розвитку поваги до прав і свобод людей та почуття гідності, і при цьому береться до уваги вік дитини і акцент на її реінтеграції в суспільство.

У 1985 році ООН прийняла так звані «Пекінські правила» – мінімальні стандарти відправлення правосуддя щодо неповнолітніх. В 30 правилах викладено, що держави мають  створювати умови для забезпечення змістовного життя підлітка в суспільстві. Такі умови мають до мінімуму звести необхідність втручання з боку закону в долю підлітка і зменшити шкоду від такого втручання.

Саме правосуддя має сприяти добробуту неповнолітнього, а при розгляді справ неповнолітніх по можливості потрібно уникати офіційного розгляду справи судом та тримання під вартою до суду.

 

Українські особливості ювенальної юстиції

 

Концепції ювенальної юстиції більше сотні років та в Україні досі немає цілісної системи дитячого правосуддя. Окремими фрагментами вона представлена в процедурах ведення правосуддя у справах за участю дітей, було прийнято кілька законів для посилення захисту прав неповнолітніх правопорушників.

Крім того, ще в 2011 році було схвалено Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, яка мала реалізуватись до 2016 року. Мали прийняти закони про медіацію (примирення), службу пробації та пілотні проєкти створення центрів відновного правосуддя, центрів пробації  та центрів соціальної реабілітації неповнолітніх, які вчинили правопорушення.

На думку Миколи Кулеби, Уповноваженого Президента України з прав дитини, окремі законодавчі акти так і не отримали ознак системного державного механізму, а органи, які повинні працювати злагоджено (Мінсоцполітики, МВС, Міністерство освіти) – не достатньо взаємодіють.

Досі в Україні інтересам дитини не відповідають процесуальні норми або засоби їх застосування: затримання дитини, проведення допиту, утримання в місцях позбавлення волі. Практично не використовуються альтернативні міри покарання, як, наприклад, примусового поміщення до закладу соціальної реабілітації з виховною метою. У судах формально підходять до обрання міри покарання, а каральна система провокує рецидиви і ламає долі дітей.

Українські правозахисники не мають сумнівів, що дитяче правосуддя  має враховувати вікові, психофізичні та інші особливості розвитку юного громадянина. Часто дитина не усвідомлює тяжкості своїх вчинків, не обізнана в законах, на неї великий вплив мають вихователі та оточення.

Тому в розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх акцент має бути на попередженні та профилактиці. Для цього варто використовувати інноваційні методи та форми роботи з дітьми з не простою життєвою історією. Діти та їх батьки мають отримувати доступ до безоплатної правової допомоги, спілкування з адвокатами, цілодобових центрів екстреної  допомоги.

Необхідний розвиток програм відновного правосуддя через упровадження ефективних засобів примирення потерпілого та юного правопорушника, таких як медіація. В таких процесах у підлітка формується почуття відповідальності за свої вчинки та заподіяну шкоду, а в поведінці відбуваються позитивні зміни. Цінно, що в процесах примирення та розв’язанні конфлікту й розробці угод про відшкодування завданої правопорушником шкоди бере участь громадськість. Так неповнолітній залучається в спільноту.

Складності впровадження в Україні ювенальної юстиції

 

Чинне законодавство України не відповідає міжнародним стандартам в тому числі і через економічну та політичну нестабільність нашої країни. Наприклад, якщо подивитись на українські родини через європейські закони, виявиться, що більшість з них – недостатньо забезпечені і це є підставою позбавити батьків їх прав, а дитину відправити до дитячого будинку. Проте й умови виховання та проживання в українських дитячих будинках не відповідають рівню аналогічних європейських установ.

Тому експерти пропонують не копіювати для України «західну модель» ювенальної юстиції, як спеціальну систему правосуддя для дітей, а формувати унікальну систему допомоги як юним правопорушникам, так і дітям, що стали жертвою злочину. Важливішим завданням цієї системи має стати саме підтримка, допомога та захист дітей, створення умов для розкриття їх здібностей та визнання цінності кожної дитини.

Плани реалізуються довше, ніж очікувалось, але прогресивні положення міжнародно-правових актів потроху впроваджуються в українське законодавство. Так, 16 липня 2020 року в першому читанні Верховна Рада прийняла закон «Про медіацію», а офіс Генерального прокурора заявив про мету вдосконалити Концепцію створення повноцінної системи ювенальної юстиції. До кінця року в рамках пілоту планується запровадити нові підходи щодо допиту постраждалих дітей за принципом «одного разу»: на кожному етапі дитина матиме лише один допит однією стороною процесу.

 

Олена Костенко, «Донеччина. ЗмІнИ»


Підписатись
Повідомте про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі