Втеча від шаблонів: як Андріївській громаді вдається приваблювати молодят
Якщо молодята погладять голуба в руках скульптури святих Петра і Февронії, то буде взаєморозуміння в родині, а незаміжні приміряють обручку – неодмінно одружаться. Такі прикмети розповідають у селі Сергіївка, що входить до складу Андріївської сільської громади. Перевірити чи справді збуваються вірування, з кожним роком у Сергіївку приїжджає все більше закоханих. Торік тут одружилися 55 пар, з них лише 2 – місцеві.
Жодна цеглинка не видає вік Центру молодіжного дозвілля у Сергіївці. Саму будівлю зведено 1956 року, але реставровано 2010-ого. Навколо Центру облаштована територія: позаду доглянутий зелений парк, альтанка для весільних церемоній, карета, поряд з якою можна фотографуватися. А от перед входом – Алея креативних лавок, це один із втілених мініпроєктів, і скульптура святих Петра і Февронії. Це місце з кожним роком вабить в Андріївську громаду все більше людей.
Під час нашого візиту до дверей Сергіївського Центру молодіжного дозвілля підходять невеликими групами діти. Директорка закладу Маргарита Мороз пояснює: вони збираються на заняття гуртка.
“За звітами, до нас ходить 327 дітей, але розумієте, що у селі, де будинок культури – це єдине місце дозвілля, то одні й ті ж діти ходять на всі гуртки. У нас хореографічний, вокальний гуртки, ляльковий театр. Є також аеробіка, настільний теніс, шаховий клуб, тренажерна зала. Ми намагаємося охопити якомога більше напрямків. Єдине, що засмучує – мало штатних одиниць”, – розповідає Маргарита Мороз.
Загалом при Центрі сформовано 20 колективів різного віку: від дітей до літніх людей. Костюми для них усіх шиють також на місці. При Центрі діє швейна майстерня, яку також облаштували завдяки виграному мініпроєкту за фінансової підтримки Британської ради.
Однак не творчі колективи ваблять людей з різних сіл, селищ і міст у Сергіївку. Облаштована територія навколо будівлі і сучасна весільна церемонія, яку тут розробили самостійно – ось таємниця привабливості цього села.
“У церемонії задіяні 12 дітей, у нас знайдете і янголят, і свічки, і пелюстки. Ми працюємо не за шаблоном, до якого звикли у міських РАЦСах. Мабуть, такий зворушливий елемент почав вабити пари з сусідніх сіл і міст. І виходить так, що наших пар тут реєструється одна, максимум дві на рік, тому що населення небагато. А з тих, хто приїжджають – п’ятдесят і більше пар”, – пояснює Маргарита Мороз.
Зала для весільних церемоній тут у зелених тонах: арка з квітів та диванчик для наречених, а також стільці для гостей. Під час церемонії запалюють свічки та вмикають музику, а наречену та нареченого супроводжують дівчата у білих сукнях. Ззовні – карета, біля якої можна сфотографуватися, а також альтанка для святкування.
Усе це частина амбітного проєкту – “Територія кохання”, який написали декілька років тому. Його навіть подавали на один із обласних конкурсів, але врешті втілили за кошти місцевого бюджету. Облаштування й озеленення території обійшлося у майже 1 мільйон гривень. Тут сподіваються, що усі витрати окупляться.
“Гроші від проведення весільної церемонії відправляються у благодійний фонд – у нас так прописано і вирішено на сесії сільради. Тобто діти заробляють собі на костюми. Для цього ми й відкрили у себе швейну майстерню, написавши грант. Таким чином ми економимо бюджетні кошти. Ми не говоримо: дайте нам гроші просто так, ми готові працювати самі”, – каже Маргарита Мороз.
Також директорка додає, що люди самі їх знаходять. У Центрі дозвілля нема власного сайту, але закохані самі відшукують це місце. Крім цього, кількість охочих одружитися у Сергіївці зросла з появою освяченої скульптури святих Петра і Февронії, які у православних вважаються покровителями кохання та шлюбу. За переказами, князь Петро одружився з простою селянкою Февронією, разом вони прожили усе життя й померли в один день. Схожу історію мають і в Сергіївці.
“За історичними даними, у пана Шабельського, який був засновником нашого села, був племінник, який, так трапилося, покохав кріпосну. Не отримавши дозвіл на шлюб, пішов жити з нею в мазанку. Коли було повстання селян, не розбирали хто і де, і вбили їх обох. І коли через багато років ми читали цю історію, то провели паралель з історією Петра і Февронії й вирішили поставити таку скульптуру. Вона освячена. Молодята їдуть до цієї скульптури з вірою у те, якщо погладять голуба, то в їхній родині буде обов’язково взаєморозуміння. А незаміжні якщо приміряють обручку в руках Петра, то через рік повернуться до нас з нареченими. Це працює”, – з усмішкою запевняє Маргарита Мороз.
Торік у Сергіївці відбулося 55 весіль. Лише дві пари, які взяли шлюб були місцевими, усі інші – з сусідніх сіл, а також Краматорська, Слов’янська, Дружківки, Добропілля.
Ірина Мартинова, “Донеччина. ЗмІнИ”
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
