Строковики vs найманці Який принцип комплектування війська потрібен Україні.

4748
коментарі відсутні

Строковики vs найманці Який принцип комплектування війська потрібен Україні.

Впродовж історії людства способи комплектування війська були різними, і напряму залежали від багатства країни, рівня розвитку її господарства та суспільно-політичного ладу.

Незалежній державі Україна, разом із іншими спадками загиблого Радянського союзу, дісталася і радянська система комплектування війська. Економічні та соціальні негаразди молодої української держави, а також миттєвого виродження правлячої еліти призвели до того, що нікому не було діла до реформ новітніх Збройних сил України. З 1991 року і аж до 2013 року, зусиль влади тільки і вистачало, що зменшувати кількість призовників для економії бюджетних коштів. В результаті, станом на 2013 рік, Збройні сили України стали більше схожими на обслугу тих запасів озброєння, що лишились після СРСР. Ті нечисельні боєздатні підрозділи, що залучалися до миротворчих операцій, аж ніяк не впливали на загальну готовність збройних сил до оборони країни.

Аж тут, у 2014 році, розпочалася неоголошена і, досі не визнана правлячою елітою України, україно-російська війна. У сучасних реаліях вже довелось думати, а яким чином комплектувати військо такою кількістю вояків, щоб, принаймні, стримувати російську агресію в межах Криму і Сходу України (про відвоювання цих територій Порошенко і не думає вочевидь). І тут виявилося, що, по-перше – досі ніхто не придумав яка ж все таки у нас система комплектування війська: строкова служба чи найм контрактників? У Конституції закріплена строкова служба, і, водночас, масового призову немає. Наче є контрактна служба, але кількості контрактників не вистачає для обороноздатності нашої держави. Дивна «гібридна схема комплектування війська». І по-друге: а чи відповідає така система комплектування потребам обороноздатності Української держави і народу?

Для початку визначимося з поняттями

Як було сказано на початку цієї статті, у різних країнах і в різні історичні епохи, системи комплектування були різні, але, так чи інакше, існує два основних принципи комплектування армії. Перший принцип – примусовий набір. Другий принцип – добровільний набір.

До примусового набору можна віднести рекрутський набір, загальний військовий обов’язок, мобілізацію. В наш час застосовуються загальний військовий обов’язок і мобілізація.

Загальний військовий обов’язок означає, що всі молоді люди країни зобов’язані прослужити в армії певний термін. При цьому, деякі категорії молодих людей можуть бути звільнені від служби, або відслужити своїй державі, виконуючи альтернативну «невійськову» службу.

Мобілізація означає, що в армію забираються всі громадяни, здатні носити зброю і виконувати обов’язки військової служби. Зазвичай мобілізація проводиться в період офіційно оголошеної війни.

До добровільного принципу комплектування відноситься надходження на військову службу приблизно так само, як і на будь-яку іншу роботу (наймання) громадян як своєї країни, так і іноземців. Службовець зобов’язується служити/воювати у війську означений строк, а держава зобов’язується оплачувати його працю та забезпечувати озброєнням та спорядженням.

Так що все ж таки краще? Залишити в силі систему комплектування на основі строкової служби, чи повністю перейти на контрактну систему комплектування? Пропоную порівняти обидва принципи і подивитись на їх переваги і недоліки.

Примусовий набір має декілька очевидних переваг: мобілізаційні заходи дозволяють у короткий строк мати у своєму розпорядженні чисельний воїнський контингент, який легко поповнює бойові втрати. А при належній роботі пропаганди та патріотизму, така армія має високий бойовий дух, що відіграє важливу роль у війні.

Недоліки примусового набору випливають з переваг, а саме: підготовка та бойове злагодження особового складу вимагає значних витрат та певного проміжку часу.

Тепер звернемося до добровільного принципу комплектування. Позитивні його переваги наступні: при наявності коштів для оплати, існує можливість не тільки наймати добровольців для служби, які вже мають мотивацію, а і наймати вже повністю готових та навчених військових спеціалістів, які можуть негайно, без попереднього навчання, виконувати поставлені перед ними задачі.

Недоліки такого принципу – дуже висока вартість утримування такого війська у мирний і воєнний час. Оплата вартості військових спеціалістів взагалі іде по окремому, дуже високому прайсу. Крім того, наймане військо вкрай важко поповнювати у бойових умовах. Не всі найманці будуть горіти бажанням найматись туди, де є високий ризик загинути (а за такий ризик вони вимагатимуть серйозної надбавки). Відповідно, дуже важко мати підготовлені резерви, якими можливо буде компенсувати бойові втрати протягом війни.

Як було сказано вище, принцип комплектування збройних сил залежить від різноманітних факторів. Те, що підходить одній державі, може зовсім не підійти для інших. Розглянемо теперішнє положення нашої держави. Україна – країна з пострадянською економікою, більш ніж скромним оборонним бюджетом і межує з державною-агресором. Остання має ядерну зброю та може виставити армію у декілька мільйонів вояків. Сукупність цих обставин підказує нам очевидне: для того щоб захистити територіальну цілісність держави в таких умовах, Україні потрібна масова та чисельна армія, яка змогла би гідно протистояти чисельному агресору протягом тривалого воєнного конфлікту. А оскільки військовий бюджет держави більш ніж скромний – то оптимальною моделлю є масовий призов згідно загального військового обов’язку. Інших альтернатив у найближчій перспективі просто не існує.

І, насамкінець, невелика, радше полемічна, аніж аналітична ремарка. Згідно статті 17 Конституції України «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу». Підкреслюю: всього Українського народу. У воєнний час, в час, коли триває неоголошена україно-російська війна, коли Україна лишилася з агресором сам на сам, а всі доброзичливці обмежуються пустими балачками, обов’язок захистити свою Батьківщину покладається на весь український народ. В українського народу немає іншого вибору. Або він захистить себе сам, або…

Курт Оберст


Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.  Долучайтесь!


0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

Новини

Відео

Аналітика