Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3


3441
2 коментарі

Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3

 

Британські піхотинці ведуть вогонь з ПТРК другого покоління «MILAN»,

Ірак, 2003 рік.

 

Протитанкові ракетні комплекси другого покоління зайняли своє чільне місце у арсеналі протитанкового озброєння армій світу. Завдяки оптимальному співвідношенню «вартість-ефективність» ПТРК другого покоління виробляються або закуповуються у багатьох країнах світу, та пройшли всі конфлікти другої половини ХХ століття. Проте прогрес не стоїть на місці…

80-ті роки ХХ століття стали часом бурхливого розвитку лазерних технологій. Саме вони дозволили застосувати новітні конструктивні рішення – наведення ПКР по лазерному променю. Апаратура керування ПТКР складається з оптичного прицільного пристрою, органів керування та вбудованого джерела лазерного випромінювання. На ПКР в свою чергу, замість лапми-фари та котушки проводу встановлено фотоприймач. В момент пуску і під час польоту ПТКР випускає в бік ПКР змодульований лазерний промінь. Фотоприймач ПКР приймає лазерний промінь і перетворює його на електричний сигнал, який надходить на апаратуру керування ПКР. Остання виробляє команди кермам управління так, щоб її політ проходив чітко по осі променю.

Схема керування по лазерному променю має ряд очевидних переваг. По-перше з’явилась можливість дещо збільшити швидкість ПКР. По-друге збільшився захист ПКР від різного роду активних і пасивних перешкод, в т.ч. систем оптико-електронного придушення. По-третє – при певних умовах ПТРК з лазерною системою керування має можливість уражати не тільки сухопутні, але і низьколітаючі повітряні цілі. ПТРК з системою управління по лазерному променю отримали назву «покоління два плюс».

 

Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3 - Фото №1

Російський ПТРК «Корнет».

Комплекс покоління «два плюс», вже активно засвітився у сирійській війні.

 

Але буквально разом з ними на озброєння почали надходити ПТРК третього покоління, в яких було реалізовано принцип самоcстійного наведення ПКР на ціль.

В другій половині ХХ століття конструкторам вдалося створити керовані ракети. Принцип їх бойової роботи наступний: після захоплення цілі прицільною апаратурою оператор лише здійснює пуск. Політ ракети, її наведення на ціль здійснюється вбудованою апаратурою у ракеті. Після пуску оператор не приймає жодної участі у керуванні ракетою. Цей принцип отримав назву «вистрілив – забув».

Кожна машина сама по собі є об’єктом, який має своє випромінювання, в тому числі і теплове. В реактивну епоху у кожного літака джерелом найбільш інтенсивного теплового випромінювання є сопла реактивного двигуна. Відповідно, повністю автоматичне наведення ракети на ціль здійснюється за допомогою інфрачервоної голівки самонаведення (ІЧ ГСН), яка чуттєва до теплового випромінювання сопла реактивного двигуна у інфрачервоному спектрі.

Суть в наступному:  ІЧ ГСН – складний електронний комплекс, який складається зі системи прозорих у інфрачервоному спектрі лінз, модулюючи дисків, фотоприймача та координатора. Через систему лінз інфрачервоне випромінювання надходить у ракету і підсилюється,  а модулюючі диски передають інфрачервоний сигнал з відповідною частотою на фотоприймач. Призначення модулюючих дисків – точно вказувати рівень частоти сигналу. В залежності від інтенсивності фотоприймач передає електричні сигнали на керма ракети, які спрямовують її до цілі в той бік, де сигнал має найбільшу інтенсивність. Таким чином ракета самостійно спрямовується на джерело найбільш інтенсивного теплового/інфрачервоного випромінювання.

Така конструктивна схема була реалізована у 60-70 роках ХХ століття на керованих ракетах класу «повітря-повітря», якими оснащуються літаки-винищувачі для ураження повітряних цілей.  Проте значні розміри та маса самих ракет та апаратури не дозволяли застосовувати їх як піхотне озброєння. Лише у 90-х роках ХХ ст. конструкторам вдалося зменшити масу апаратури до прийнятних розмірів, що і дозволило розробляти ПТРК з ПКР, оснащених ІЧ ГСН.

 

Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3 - Фото №2

Ціль типу «танк» на екрані тепловізора. Ділянки білого кольору – джерела найбільшого теплового випромінювання. У танка це ходова частина та область двигуна. Саме в ці області ІЧ ГСН і спрямовує протитанкову керовану ракету.

Слід також зазначити, що апаратура ПТРК третього покоління є набагато більш складним комплексом. Все це пояснюється сферою застосування та характером цілі. На фоні неба, навіть в умовах хмарності інфрачервоне теплове випромінювання достатньо добре розрізняється ІЧ ГСН ракети. В той же час, незважаючи на те, що ціль типу «танк» через роботу двигуна також є видимою для ІЧ ГСН, ураження цілей для ракети є більш проблемним. Сучасне поле бою, внаслідок бойових дій має велику кількість хибних джерел теплового випромінювання, наприклад пожежі природних об’єктів, горіння підпаленої та знищеної техніки, загальне підвищення температури середовища внаслідок кліматичних умов, наприклад в пустелі. Велика кількість джерел теплового випромінювання ускладнюють роботу ІЧ ГСН, яка може зреагувати на хибне джерело теплового випромінювання.

Першими і поки що єдиними ПТРК третього покоління є американський ПТРК FGM-148 «Javelin» та FGM-172 SRAW «Predator».

ПТРК FGM-148 «Javelin» («Джавелін», укр. – «Дротик») – протитанковий ракетний комплекс третього покоління. Він складається з командно-пускового блоку (КПБ) та протитанкової керованої ракети (ПКР) у транспортно-пусковому контейнері.

 

Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3 - Фото №3

ПТРК FGM-148 «Javelin» в зборі.
До командно-пускового боку (КПБ) пристиковано транспортно-пусковий контейнер (ТПК) з протитанковою керованою ракетою (ПКР). На кінцях ТПК закріплені масивні заглушки, які перед пострілом знімаються. Поряд зображено ПКР у польоті з розкритими стабілізаторами.

КПБ включає в себе комбінований оптичний приціл, механізм пуску, акумуляторні батареї, рукояток утримання та механізму приєднання до транспортно-пускового контейнера (ТПК). Комбінований 4-х кратний оптичний приціл дозволяє вести спостереження вдень, має режим нічного бачення та функцію тепловізора. Останній є основним режимом прицілювання, яким користуються стрільці як вночі, так і вдень. Він дає можливість стрільцеві працювати за умов поганої видимості (туман, дощ, задимлення, димові завіси, тощо) та теплових завад. Тепловий приціл складається з об’єктиву, теплового детектора-охолоджувача, дисплея пульту управління та окуляра. Стрілець бачить зображення і з оптичного, і з теплового прицілів через єдиний окуляр. Перемикання між оптичним прицілом та тепловим режимом відбувається поворотом дзеркальця в середині пристрою. При цьому, стрілець може спостерігати за полем бою через оптичний приціл навіть тоді, коли пристрій вимкнено.

Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3 - Фото №4

Багатофункціональні «очі» ПТРК ««Javelin»», які суміщають в собі одночасно 4-х кратний оптичний приціл, прилад нічного бачення та тепловізор.

ТПК ПТРК «Javelin» складається з ПКР FGM-148, запакованої у заводських умовах у транспортно-пусковий контейнер, блоку живлення та охолодження ракети. Повна вага боєприпасу дорівнює 16 кг. Гарантований термін зберігання дорівнює 10 років. Транспортно-пусковий контейнер виготовлений з вуглецевого волокна зміцненого епоксидними смолами, має дві кришки на кінцях, короткий ремінець для руки, довший ремінець для перенесення на плечі, роз’єм під’єднання до КПБ та підкладку для плеча.

ПКР складається з чотирьох частин: наведення, бойової частини, двигуна та органів керування.   У головній частині ПКР встановлено ІЧ ГСН з тепловим датчиком. Окрім елементів ІЧ ГСН ПКР містить блок програмного керування. В його пам’ять закладено оцифровані теплові сигнатури цілей типу «танк» або «бронетанкова техніка». Таким чином ІЧ ГСН під час польоту не реагує на сторонні джерела теплового випромінювання. В голівку самонаведення також вбудований контактний підривник для бойової частини.

Бойова частина ракети тандемна кумулятивна і тому складається з двох зарядів. Призначення першого —  здійснити спрацювання динамічного захисту аби звільнити шлях для основного заряду. Якщо ціль не захищена динамічним захистом, перший заряд діє на броню та підсилює сумарну дію уражаючу силу ПКР.

Двигун ПКР складається з двох двигунів: стартового і маршового. Стартовий двигун призначений для викидання ракети із пускового контейнера на безпечну відстань від оператора. Опісля вмикається маршовий двигун, який розганяє ПКР до потрібної швидкості. Система з двох двигунів – це так звана система «м’якого пуску». Річ у тім, що маршовий двигун під час спрацювання випускає потужний струмінь газів. Останній через хмару газів і пилу може видати місцезнаходження ПТРК а також становить небезпеку для всіх хто знаходиться на відстані позаду від ПТРК. Що в свою чергу робить стрільбу позаду укриттів чи у приміщеннях небезпечною для самого оператора. Система м’якого пуску усуває всі вищезазначені недоліки. Таким чином розгін ПКР відбувається на достатньо безпечній відстані від оператора без демаскуючих ознак та не становлячи небезпеки для оператора, а також дозволяє застосовувати ПТРК в умовах обмеженого простору.

 

 Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3 - Фото №5

Система «м’якого пуску» в дії.

Ракета має чотири керма, які після виходу з контейнера автоматично розкладаються та фіксуються. Також ракета має чотири лопаті відхилення вектору тяги маршового двигуна.

Бойова робота комплексу відбувається наступним чином. Перед стрільбою оператор має встановити джерело живлення КПБ, приєднати КПБ до ТПК; зняти передню заглушку з ТПК і кришку об’єктива КПБ. Після знаходження цілі оператор має включити живлення комплексу і охолодити ІЧ ГСН, налаштувати вручну експозицію ІЧ ГСН для максимального контрасту цілі, «Захопити ціль» за допомогою регульованого маркера захоплення цілі на екрані КПБ, вибрати тип атаки (по прямій або з пікірування) і натиснути на спускову клавішу.

Як було сказано вище, ПТРК дозволяє задати два режими ураження цілі: по фронту і з пікірування. В останньому випадку ПКР летить по пологій траєкторії та уражає ціль пікіруючи в область даху, який у порівнянні є менш захищеною частиною танка. ПТРК «Джавелін» здатний уражати цілі на дистанції до 2 500 м. Водночас американці вирішили якісно посилити свою піхоту керованою зброєю ближнього бою.

Разом з «Джавеліном» було прийнято на озброєння ПТРК малої дальності FGM-172 SRAW «Predator» («Прейдетор», укр. «хижак»). Відомо, що для знищення бронецілей на дистанціях до 300 метрів використовуються ручні протитанкові гранатомети одно- і багаторазового використання. В зв’язку з якісним зростом захисту основних бойових танків у 80-90 роках ХХ ст. більшість ручних протитанкових гранатометів виявились неспроможними пробивати бронювання танків. Крім того, явно застарілі прицільні пристрої в обстановці поля бою часто призводять до промахів. Призначення ПТРК «Прейдетор» – гарантовано уражати та знищувати сучасні броньовані цілі на дистанції до 600 метрів.

 

Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3 - Фото №6

ПТРК малої дальності FGM-172 SRAW «Predator» Абревіатура SRAW розшифровується як Short-Range Assault Weapon – «штурмова зброя ближнього бою».

 

ПТРК «Predator» являє собою масивний транспортно-пусковий контейнер з запакованою в нього ПКР, оптичним прицілом та акумуляторною батареєю. 

ПКР SRAW має двоступеневий двигун. Перший ступінь (стартовий двигун) забезпечує безпечний плавний пуск ракети з контейнера зі швидкістю 25 м / с. Мала швидкість витоку газів, до того ж затриманих задньою заглушкою пускової труби, дозволяє вести вогонь із закритих приміщень. Другий ступінь (маршовий двигун) включається на відстані не менше 5 метрів від стріляючого. Він розганяє ракету до 300 м/с на дистанції 125 метрів.

 

Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3 - Фото №7

Пуск ПКР ПТРК «Прейдетор»

 

ПКР має інерційну систему управління. Аппаратура керування утримує ПКР на лінії прицілювання, обраної під час пуску. Якщо ціль рухається у просторі, оператор наводить прицільну марку і утримує її на цілі. Після захоплення цілі і подачі апаратурою сигналу оператор здійснює пуск. Аппаратура керування під час польоту буде відпрацьовувати кут упередження до точки зустрічі з ціллю.

ПТРК «Predator» має два варіанти, які відрізняються між собою типом ПКР. Варіант ПТРК SRAW Predator оснащений ПКР з тандемною кумулятивною бойовою частиною. Головною «родзинкою» ПКР є бойова частина,  яка спрямована донизу перпендикулярно поздовжній осі ракети. Складний неконтактний магнітно-сенсорний підривник видає команду на вибух снаряду під час прольоту над джерелом магнітного поля (танком), або по власному лазерному променю.  

 

Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3 - Фото №8

Бойова робота ПКР ПТРК SRAW «Predator».

Бойова частина ПКР спрацьовує під час прольоту над дахом і моторним відсіком танку, бронювання яких значно менше лобового, цим самим забезпечується гарантоване знищення цілі.

 

Варіант ПТРК SRAW MPV – призначений для прямого ураження легкоброньованих об’єктів та фортифікаційних споруд ПКР з осколково-фугасною бойовою частиною.

ПТРК третього покоління маютьдві беззаперечні переваги. По перше – спростилося керування ПТРК. Відтепер немає необхідності після пуску за допомогою прицільної марки коректувати політ ПКР до моменту ураження, наражаючи себе на ризик бути ураженим вогнем у відповідь. Отже, після пуску ПКР оператор може негайно покинути позицію, не наражаючи себе на небезпеку, зайняти нову позицію і негайно приступити до підготовки наступного пострілу. Навіть якщо в результаті вогню у відповідь розрахунок ПТРК буде знищено, це не вплине на подальший політ ПКР; вона уразить ціль самостійно без участі оператора. По-друге – характеристики ІЧ ГСН дозволяє уражати не тільки сухопутні цілі типу «танк», а й низьколітаючі повітряні цілі типу «гелікоптер».

Проте ці ПТРК мають і свої мінуси. По-перше – специфіка роботи ІЧ ГСН. Для здійснення пострілу потрібна її активація (охолодження), яка може тривати до 10 секунд. Цей час уповільнює час для здійснення пострілу. По-друге – суттєве подорожчання комплексу та  ПКР. Як було сказано вище, сухопутне поле бою з різноманітними джерелами теплового випромінювання, а також складним рельєфом місцевості вимагають застосування складної апаратури наведення, яка мусить відрізняти випромінення цілі від сторонніх джерел. Через складні атмосферні умови, як от висока температура повітря, густий туман, вологість, піщані бурі знижують здатність ІЧ ГСН швидко захопити ціль. Правильна селекція джерел теплового випромінювання на полі бою вимагає ускладнення всієї прицільної апаратури, що в результаті сильно «влітає в копійочку». Вартість однієї ПКР до ПТРК «Джавелін» становить 100 000 доларів США, а сама програма розробки цього ПТРК обійшлася у 5 мільярдів доларів. Не дивно, що таке дороге озброєння можуть собі дозволити або дуже багаті держави, такі як США, або держави, які не шкодують коштів під час війни зі своїми сусідами. Наприклад Ізраїль, який до слова розробив свій ПТРК 3 покоління «Spike».

Масово переозброїти свою армію такими дорогими комплексами може собі дозволити лише армія США.  Станом на 2015 рік армія США має у своєму розпорядженні 7 100 ПТРК «Джавелін». Незважаючи на те, що ряд країн закупили цей ПТРК для своїх військ, їх кількість вкрай незначна. Найбільшу їх кількість має Йорданія – 180 ПТРК.

ПТРК «Javelin» було прийнято на озброєння армії США у 1994 році. Масове застосування цього ПТРК розпочалося у 2003 році під час вторгнення армії США у Ірак і Афганістан. Єдиний випадок застосування ПТРК проти танків став бій за перевал Дебека, яка сталась 6 квітня 2003 року. Протягом бою було здійснено 19 пусків ПКР «Джавелін», і було знищено два танки Т-55, вісім тягачів МТЛБ та чотири вантажні автомобілі. Бойова частина ПКР без проблем пробила броню танків Т-55, але в той же час ряд ЗМІ зазначали, що робота з ПТРК вимагає правильного налаштування прицільного пристрою і як наслідок – вимагає високої кваліфікації оператора. Цим і пояснюються причини промахів, які також мали місце.

 

Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3 - Фото №9

Пуск ПКР ПТРК «Джавелін».
Незважаючи на автоматизований процес наведення ПКР, виявилось, що процес прицілювання та вибору моменту пуску вимагає від оператора серйозної підготовки.

 

Також ПТРК «Джавелін» активно використовувався для точного ураження довгочасних вогневих точок та укріплень. Оскільки кумулятивна бойова частина не була ефективною проти укріплень, було прийнято на озброєння ПКР з «універсальною» бойовою частиною підвищеної фугасної могутності.  

1 березня 2018 року Державний департамент США офіційно схвалив продаж Україні 210 ракет і 37 пускових установок за $47 млн. У вартість контракту включено також проведення тренувань, матеріально-технічну допомогу та технічне обслуговування. 30 квітня 2018 року Державний департамент США підтвердив, що комплекси були передані Україні.

Обставини склались так, що ПТРК «Джавелін» став символом підтримки України Сполученими Штатами, і пугалом для необтяженого інтелектом російського обивателя. Чи буде застосований ПТРК «Джавелін» на лінії фронту україно-російської війни і наскільки їх застосування буде ефективним, покаже лише час. Про можливі проблеми та перспективі автор розповість читачу у заключній частині статей про протитанкові ракетні комплекси.

Далі буде.

Курт Оберст

Протитанкові ракетні комплекси. Частина 1

Протитанкові ракетні комплекси. Частина 2

Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3

Протитанкові ракетні комплекси: Післямова


Підписатись
Повідомте про
2 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
АКМЦ » Протитанкові ракетні комплекси. Частина 1
1 рік тому

[…] Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3 […]

АКМЦ » Протитанкові ракетні комплекси: Післямова
1 рік тому

[…] Протитанкові ракетні комплекси. Частина 3 […]