Місцевий референдум як інструмент демократії


733
коментарі відсутні

Місцевий референдум — це спосіб,  у який члени територіальної громади можуть брати участь в ухваленні рішень, тобто, виносити власні рішення безпосередньо на пряме голосування.

Рішення, які були ухвалені на місцевому референдумі, обов’язково мають виконуватись на всій території громади.

Громадяни мають право брати участь в управлінні державою за допомогою місцевих та всеукраїнського референдумів. Це затверджено статтею 38 Конституції України. Місцевий референдум згадується і в 7 статті Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Така форма розв’язання питань місцевого значення може використовуватись територіальною громадою за допомогою прямого волевиявлення.

 

Які питання можна виносити на місцевий референдум

 

Теоретично, це будь-які питання, що знаходяться в компетенції місцевого самоврядування. Проте, зазвичай, виносяться тільки важливі для громади питання,  рішення з яких не можливо ухвалити в інший спосіб.

Винятково на місцеві референдуми можуть бути заявлені питання:

  • про перейменування територій від областей до селищ;
  • про об’єднання адміністративно-територіальних одиниць;
  • про ліквідацію або реорганізацію дошкільних навчальних закладів;
  • питання припинення повноважень місцевої влади до строку: голови ради та депутатів.

Ініціювати проведення місцевого референдуму можуть депутати місцевої ради, її голова  або громадяни. Для громадської ініціативи необхідно зібрати підписи.

 

Практика використання цього інструменту демократії

 

За дослідженням «Лабораторії законодавчих ініціатив», з 1991 до 2012 року в Україні було ініційовано 152 місцевих референдума. Майже всі рішення, що були виставлені на голосування, – підтримані.

 

 

Найчастіше на референдумах голосували з питань об’єднання громад (68 референдумів), перейменування населених пунктів (42) та недовіри місцевому голові (19). На 12 місцевих референдумах ставили питання благоустрою територій, а 9 були присвячені земельним питанням.

Донеччина була досить активною, тут було ініційовано 12 місцевих референдумів. Наприклад, у 1995 році таким чином селище Першотравневе повернуло собі історичну назву Мангуш.

 

 

Ми його втратили

 

Яким саме чином призначається та має бути проведений місцевий референдум, визначає окремий закон. Проте, закон України про всеукраїнські та міські референдуми втратив чинність у 2012 році, а новий законопроєкт, що був зареєстрований у вересні 2019 року, зараз повернуто автору на доопрацювання.

Тобто, офіційний законодавчий механізм проведення місцевого референдуму зараз відсутній. Це не завадило у 2014 році провести незаконні референдуми в АР Крим, Донецькій та Луганській областях. Навіть, якщо закрити очі на те, що голосування проходило під наглядом окупаційної влади, таке питання не могло бути винесено, оскільки не належить до питань місцевого самоврядування.

Однак, чіткий механізм проведення місцевих референдумів потрібен. Він дасть можливість зупиняти незаконні рішення місцевої влади.

При тому, в міжнародній практиці відомі приклади, коли країни обходяться без спеціального закону для проведення місцевого референдуму. Однієї Конституції достатньо для Бельгії, Італії, Люксембургу, Португалії, Швеції та Фінляндії.

 

Олена Костенко, «Донеччина. ЗмІнИ»