Деякі питання цивільної оборони: зарубіжний досвід та українські реалії


1381
коментарі відсутні

Деякі питання цивільної оборони: зарубіжний досвід та українські реалії

Після шести місяців відносного затишшя, на Близькому Сході з новою силою спалахнули бойові дії між Армією оборони Ізраїлю та збройними формуваннями палестинських екстремістів. 27 жовтня палестинські бойовики випустили по території Ізраїлю 5 ракет. Ізраїль миттю відреагував,завдавши ракетно-бомбових ударів по місцям пуску. Проте обстріли не припинилися. В ніч з 10 на 11листопада палестинці випустили уже 10 ракет. Ізраїль не забарився з відповіддю і провів наземну операцію прямо у непідконтрольному Секторі Газа. Після цього маховик насильства неможливо було зупинити. Вже 12 листопада палестинські екстремісти здійснили масований обстріл території Ізраїлю трьома сотнями ракет.

Варто нагадати, що палестинські екстремісти обстрілюють не військові об’єкти Армії оборони Ізраїлю, а саме крупні населені пункти. Попри масовані обстріли Ізраїлю вдалося уникнути великих жертв. В першу чергу – завдяки агресивній манері бою ізраїльської армії, яка не церемонячись, завдає масовані ракетно бомбові удари своєю авіацією по місцям пуску ракет. Навіть не зважаючи на те,що палестинці ведуть обстріл з густонаселених районів Сектору Газа. Після кожної такої відповіді палестинські збройні формування зазнають відчутних втрат. Не менш ефективною виявилась і ізраїльська система протиракетної оборони «Залізний купол», якій вдається перехоплювати і збивати від 75 до 90 відсотків пущених ракет. Також слід зазначити вкрай низьку точність саморобних палестинських ракет Кассам-2. Проте ще одним не менш важливим фактором є організована у Ізраїлі ефективна система оповіщення населення та мережа бомбосховищ та укриттів у кожному населеному пункті Ізраїлю.

Перш ніж детальніше розповісти про заходи по захисту цивільного населення у Ізраїлі автор нагадує  дві засадничі речі: Ізраїль є де-факто країною, яка знаходиться у постійному стані війни з дати свого заснування. Відповідно Ізраїль вживає максимальних заходів з захисту цивільного населення від ракетних обстрілів, які для Ізраїлю не є чимось незвичайним. До слова: під час війни у Перській затоці 17-25 січня 1991 року Ізраїль зазнав ударів іракських балістичних ракет радянського виробництва з комплексів 9К72, більше відомих під назвою «Скад». Іракський диктатор Саддам Хусейн такими ударами хотів спровокувати Ізраїль на удари у відповідь. І цим самим спричинити розкол серед арабських союзників по антиіракській коаліції. Всього іракцями було випущено 39 ракет, які завдали значних руйнувань крупним населеним пунктам Ізраїлю.

Коментар з приводу: не менш руйнівним ефектом разом з безпосередніми людськими жертвами і руйнуваннями інфраструктури є паніка серед жителів. Багато хто, знаючи що у наявності іракського диктатора є хімічна зброя, боялись саме застосування ракет з бойовими отруйними речовинами. І хоча застосування хімічної зброї не підтвердилося, але паніка серед жителів змушувала всі аварійні служби працювати у вкрай перевантаженому режимі.

На підставі отриманого досвіду було прийнято рішення створити єдиний координаційний центр з забезпечення безпеки цивільного населення – Командування тилу. Це військове управління, яке виконує оповіщення населення про небезпеку, відповідальне за координацію роботи рятувальних служб, а також  завдяки окремим організованим формуванням безпосередньо приймає участь у ліквідації наслідків катастроф природного і техногенного характеру.

Також у населених пунктах існує мережа капітальних та імпровізованих бомбосховищ, у які можна сховатись всім у випадку тривоги. Кожен будинок облаштований або своїм підземним бомбосховищем, або «кімнатою» безпеки – кімнатою або цілим поверхом, конструкція якого додатково посилена. Обов’язок утримання таких приміщень лягає на власників будинків. В свою чергу також існують і загальні бомбосховища, які утримуються силами і коштом місцевої влади.

Рівень облаштованості таких сховищ можна оцінити за цим відео.

Оскільки обстріл може застати зненацька, також застосовуються ось такі імпровізовані укриття, які допомагають перечекати обстріл.

Українці також познайомилися наживо з тим, що таке війна. З початком україно-російської війни десятки населених пунктів зазнавали ракетно-артилерійських обстрілів з боку ЗС РФ та підконтрольних їм незаконних збройних формувань. Найбільш відомим інцидентом є обстріл російськими ракетними системами залпового вогню міста Маріуполь 24 січня 2015 року

За даними, оприлюдненими на сайті ГУМВС України в Донецькій області, станом на 21:25 24 січня від обстрілів загинуло 30 людей, серед них – діти, ще 93 отримали поранення. Було пошкоджено 79 об’єктів: 37 приватних будинків, 22 багатоповерхівки, 2 ринки, 8 магазинів, поштове відділення, 2 банківських установи, аптека, кафе та СТО.

Україна виявилася не готовою до війни. І так само Україна виявилася не готовою адекватно захистити цивільне населення. Автор не ставить під сумнів готовність ДСНС до ліквідації наслідків катастроф, у тому числі тих, які можуть бути спричинені бойовими діями. Тим не менш, для уникнення масових жертв жителі мусять мати мінімальні навички з поводження у таких ситуаціях. Також інфраструктура міста має передбачати наявність укриттів для мешканців у випадку екстрених ситуацій.

Коли розпочалась війна і було втрачено Крим, влада почала лихоманливо вживати хоч якісь заходи на випадок захисту жителів українських міст. Чого і слід було чекати – так це спуск по адміністративній вертикалі наказів про перевірку придатності бомбосховищ  до виконання своїх функцій. Органи місцевого самоврядування як могли, намагалися привести до ладу колишні укриття, які вже давно не використовувалися за призначенням.

Автор скористається моментом, та розповість про своє місце проживання – місто Київ. Хоча поки що столиця України не перебуває на лінії розмежування, проте як столиця держави, крупний адміністративний та транспортний вузол, Київ може бути ціллю для обстрілів та терористичних актів. Автор нагадує, що РФ володіє хай застарілим,але значним арсеналом оперативно тактичних ракет класу «земля-земля», дальність яких сягає до 500 км. А це означає, що Київ цілком може бути мішенню. І мішенню дуже вразливою.

В процесі перевірки (і перевірки ЗМІ та громадськості, а не чиновників) виявилося, що:

В процесі підготовки цієї статті автор наведе декілька своїх власних приватних спостережень.

Ще у 2014 році автор раптово став помічати, що житлових будинках навпроти звичайних підвалів почали з’являтися написи «УКРИТТЯ». З яких це пір занедбані підтоплені смердючі невентильовані підвали приміщень раптово стали «укриттями» – лишається лише здогадуватись.

Вивчаючи матеріали з цієї теми у мережі Інтернет, автор звернув увагу, що більшість інформації датована уже далеким 2014 роком. А ще автор звернув увагу на наступний факт. У тому ж 2014 році ГУ ДСНС відрапортувало, що в мережі Інтернет створено інтерактивну карту бомбосховищ у місті Києві, яку можна знайти на сайті ГУ ДСНС та Київської міської державної адміністрації.

Після знайомства з сайтом Командування тилу Армії оборони Ізраїлю з детальною інформацією у питаннях та відповідях, сайт ГУ ДСНС України викликав у автора стійке здивування. Так звана «Абетка безпеки» банально не працює. Всі сторінки – 404. Читач може переконатись у цьому сам.

Остаточно у автора зіпсувався настрій після перегляду зовсім свіжого відео, виконаного знімальною групою каналу NewsOne. В сюжеті показано дослідження об’єкту, який вказано у якості бомбосховища.

Автор вирішив переконатись на власні очі, і відвідав вказаний об’єкт.

Деякі питання цивільної оборони: зарубіжний досвід та українські реалії - Фото №1

 

Досі бомбосховище стоїть пусткою…

Деякі питання цивільної оборони: зарубіжний досвід та українські реалії - Фото №2

… і всі двері надійно заварені. Не пройде ніхто. (Фото автора)

Автор не береться робити висновків про стан бомбосховищ та укриттів у інших містах та населених пунктах України, а надто ті, які знаходяться у областях, що межують з зоною бойових дій. Про це варто розповісти місцевих мешканців. Але автору прикро усвідомлювати той факт, що влучання однієї крилатої ракети Р-500 комплексу «Искандер» може просто паралізувати столицю України, не кажучи про руйнування і людські жертви. А два-три дивізіони ракетних систем залпового вогню «Смерч», які «загубляться» в межах україно-білоруського кордону запросто можуть випалити будь який населений пункт на північ від Чернігова (з самим Черніговим включно).

Складається стійке враження, що після першого страху у 2014 році всі банально забули, що в Україні іде війна. І проблема захисту цивільного населення, а надто у областях, які межують з лінією фронту, є як ніколи гострою. Без належної організації інформування і оповіщення населення, без наявності доступних укриттів, мешканці наших міст є беззахисними. Обстріл Маріуполя є зайвим цьому підтвердженням.

 

Курт Оберст


Залиште коментар

  Підписатись  
Повідомте про