Чи стане Закарпаття новим осередком сепаратизму, а Угорщина – окупантом українських територій?
Напруження у міжнародних відносинах між Україною та Угорщиною, що виникло після прийняття в Україні нового освітнього закону, триває і поступово поглиблюється, втягуючи до себе все нові аспекти. Так, схоже що у Будапешті натякають на можливість піти «російським шляхом» та підтримати сепаратизм.
Як повідомив міністр закордонних справ України Павло Клімкін, Міністерство закордонних справ (МЗС) Угорщини повідомило українському посольству про проведення акції під гаслом «Самовизначення для Закарпаття», яка має відбутися 13 жовтня.
Про це написав у своєму Twitter міністр закордонних справ України Павло Клімкін.
«Це що, Будапешт підтримує сепаратизм?» – зазначив він.
За словами Клімкіна, Україна направила ноту протесту в МЗС Угорщини з вимогою заборонити цю провокацію.
На перший погляд така реакція на хоча й незрозуміле, проте негативне для України, явище, є занадто різкою, тим більше, що Угорщина не пояснює, що саме за акція, як вона буде виглядати і найголовніше, «самовизначення» у якому питанні, власне, вимагається від Закарпаття.
Таким серйозним ставленням до ситуації робить регіон, про який йде мова.
Закарпаття здавна була доволі специфічним регіоном, що багато у чому нагадував Донбас – багатонаціональний склад, близькість до інших країн, левова доля населення працюючи за кордоном поступово втрачала зв’язок із Україною тощо.
Усе це створювало передумови для проявів сепаратизму, особливо тому, що на побутовому рівні багатьом місцевим жителям ця ідея якщо й не підтримувалася, то й вочевидь не здавалася несприйнятливою. Тим більше, що багато мешканців регіону вважає себе особливою етнонаціональною групою – «русинами».
У цьому до речі також є спільне з мешканцями Донбасу, для котрих саме регіон проживання, був деяким об’єднуючим фактором і на питання «звідки ви» вони найчастіше відповідали «з Донбасу» також вважаючи себе перш за все донбасівцем.
Перші паростки сепаратизму в Закарпатті за новітньої історії України виникли ще у 90-х роках, коли виникла організація «Підкарпатська Русь», що отримала назву на честь автономної області Чехословаччини у склад якої входила частина Закарпаття. Її члени виступали за територіальну єдність усіх представників «русинського народу» у рамках власної держави.
Що цікаво, вона існує досі і судячи з усього підтримується якщо і не із самого початку, то зараз точно з Російської Федерації. Так, голова організації Петро Гецко мешкає у РФ, є «прем’єр-міністром Уряду Республіки Підкарпатська Русь», одним з організаторів і координаторів Мережевого Русинського Руху, головою Асоціації русинів в Росії – «Ліга захисту честі і гідності русинів» (АРР).
«Друге дихання» справа Гецко отримала після початку так званої «російської весни» на Донбасі. Через мережу Інтернет, особливо групу у російській соціальній мережі «Вконтакте», прибічники «Підкарпатської Русі» демонструють свою підтримку самопроголошеним народним республікам, повідомляють про добровольців-русинів, що начебто б’ються на Донбасі «за спільну справу», проводять аналогії із Каталонією та взагалі демонструють духовну близькість.
Втім як засвідчує практика сепаратизм без зовнішньої підтримки хоча і може стати чималою проблемою, але навряд чи виросте у таке явище що спроможне відтягнути від країни частину території на яку претендують сепаратисти. Справедливість цієї точки зору підтвердила ситуація на Донбасі, коли за рахунок «спільного» кордону з Росією самопроголошені республіки ЛДНР мають змогу отримувати з останньої допомогу не лише «гуманітаркою», а й озброєнням та людьми котрих час від часу захоплюють військовослужбовці ЗСУ тим самим підтверджуючи участь Росії у збройному конфлікті та її допомогу сепаратистам.
Спільний кордон із Угорщиною Закарпаття має, то ж її реальна підтримка закарпатського сепаратизму «за російським сценарієм» робить ситуацію небезпечною і непередбачуваною.
Формально, Угорщина може претендувати на Закарпаття, адже регіон на протязі декількох століть входив до складу Угорщини та Австро-Угорщини і отримав великий історичний, духовний та культурний зв’язок із сусідом.
Звичайно ж, ця схожість не говорить, що Угорщина обов’язково намагатиметься роздути закарпатський сепаратизм чи взагалі спробувати силоміць захопити регіон, все ж, подібні шляхи є абсолютно неприйнятними для членів Євросоюзу. Та ж Туреччина не може вступити до ЄС саме через свою підтримку самопроголошеної Республіки Північного Кіпру, і її приклад змусить Угорщину втриматися від різких рухів, проте таємно підтримати місцевих сепаратистів роблячи їх сильнішими, угорці цілком спроможні, що однозначно додасть Україні проблем, а в перспективі може й взагалі призвести до від’єднання регіону, якщо звичайно Україна це дозволить.
Микита Синицін
Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!
